Поява автоскла.
З моменту своєї появи на світ у 1886 році автомобіль цілих 13 років взагалі обходився без скла. Піонери автомобілізму колесили по світу, відкриті всім вітрам. Першим не витримав Марсель Рено. На порозі XX століття в 1899 році він здивував світ автомобілем із закритим кузовом. Автомобіль, назв їм «купе», мав плоске вітрове скло, засклені звірі і невелике овальне скло в задній стінці двомісного кузова. Рено-"купе» було першою ластівкою, але вона не зробила постривай. До регулярного застосування вітрових стекол на автомобілях залишалося ще чотири роки. Лише починаючи з 1903 року, практично всі автомобільних фірми перейшли на використання в конструкції автомобіля вітрових стекол. При цьому ні про які дверцях або бічному склі мова не йшла. У крайньому випадку, в брезентові боковини кабріолетів та фаетонів вшивають вставки з невеликих шматочків скла.
У 1903 році «Мерседес» поставивши на конвеєр перший засклений автобус зі спеціальним кузовом. Далі розвиток виробництва автомобільного скла йшов шляхом його зміцнення для підвищення безпеки при експлуатації та зменшення товщини для зниження ваги автомобіля.
У Росії першим виробником, що почали випуск засклених автомобілів, ставши Горківський автомобільний завод. Для потреб автогіганта поруч був побудований Борський скляний завод, для якого з 1936 року автомобільне скло стало одним з основних видів продукції. У цей час у закордонній скляної промисловості вже починалося виробництво загартованого скла, яке було потрібно головного споживачеві — автомобільної промисловості. Загартоване скло — це листове скло, піддане спеціальній термічній обробці, в результаті якої у його поверхневих шарах утворюються залишкові напруження стиску, що забезпечує склу підвищену механічну міцність, термостійкість і безпеку при руйнуванні. Міцність загартованого скла на удар перевищує в 5 разів міцність звичайного скла. При фрагментації воно руйнується на дрібні, відносно безпечні осколки тупими гранями, що виключає можливість травм і робить його особливо підходящим для скління транспортних засобів.
З 1936 року загартоване скло з'єднання явилося в Росії завдяки Борському скляний завод. До 1940 року технологія загартовування залишалася найпросунутішої, що забезпечувала підвищену міцність і безпеку автомобільного скла.
З 1940 року розвивалася і вдосконалювалася технологія виробництва багатошарового скла — триплексу. І з 80х років триплекс є обов'язковим матеріалом для виготовлення вітрових стекол. Він також може бути використано для бічних стекол, задніх стекол і люків. Вироби з багатошарового скла безпечні, оскільки триплекс забезпечує безпеку і інші переваги при застосуванні його в автомобілі:
Завдяки еластичною прошарку триплекс володіє підвищеною ударостійкість та високим опором зовнішніх впливів;
Захищає пасажирів від попадання каміння та інших предметів у кабіну автомобіля;
У разі удару тріщина не поширюється по всій поверхні, зберігаючи таким чином огляд через інші частини скла;
В результаті будь-якого руйнування (сильного удару, термічної навантаження та ін) уламки скла залишаються на плівці;
Використовувані нами матеріали при виробництві триплексу захищають скло від шкідливих впливів ультрафіолетових променів і жорстких погодних умов, завдяки цим матеріалам зберігається прозорість скла протягом багатьох років експлуатації.
У 1903 році «Мерседес» поставивши на конвеєр перший засклений автобус зі спеціальним кузовом. Далі розвиток виробництва автомобільного скла йшов шляхом його зміцнення для підвищення безпеки при експлуатації та зменшення товщини для зниження ваги автомобіля.
У Росії першим виробником, що почали випуск засклених автомобілів, ставши Горківський автомобільний завод. Для потреб автогіганта поруч був побудований Борський скляний завод, для якого з 1936 року автомобільне скло стало одним з основних видів продукції. У цей час у закордонній скляної промисловості вже починалося виробництво загартованого скла, яке було потрібно головного споживачеві — автомобільної промисловості. Загартоване скло — це листове скло, піддане спеціальній термічній обробці, в результаті якої у його поверхневих шарах утворюються залишкові напруження стиску, що забезпечує склу підвищену механічну міцність, термостійкість і безпеку при руйнуванні. Міцність загартованого скла на удар перевищує в 5 разів міцність звичайного скла. При фрагментації воно руйнується на дрібні, відносно безпечні осколки тупими гранями, що виключає можливість травм і робить його особливо підходящим для скління транспортних засобів.
З 1936 року загартоване скло з'єднання явилося в Росії завдяки Борському скляний завод. До 1940 року технологія загартовування залишалася найпросунутішої, що забезпечувала підвищену міцність і безпеку автомобільного скла.
З 1940 року розвивалася і вдосконалювалася технологія виробництва багатошарового скла — триплексу. І з 80х років триплекс є обов'язковим матеріалом для виготовлення вітрових стекол. Він також може бути використано для бічних стекол, задніх стекол і люків. Вироби з багатошарового скла безпечні, оскільки триплекс забезпечує безпеку і інші переваги при застосуванні його в автомобілі:
Завдяки еластичною прошарку триплекс володіє підвищеною ударостійкість та високим опором зовнішніх впливів;
Захищає пасажирів від попадання каміння та інших предметів у кабіну автомобіля;
У разі удару тріщина не поширюється по всій поверхні, зберігаючи таким чином огляд через інші частини скла;
В результаті будь-якого руйнування (сильного удару, термічної навантаження та ін) уламки скла залишаються на плівці;
Використовувані нами матеріали при виробництві триплексу захищають скло від шкідливих впливів ультрафіолетових променів і жорстких погодних умов, завдяки цим матеріалам зберігається прозорість скла протягом багатьох років експлуатації.
Інші статті
